Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 904/6614/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАкулової Н.В.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р.у справі№ 904/6614/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця")доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (надалі - ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ")простягнення 58 680 грн.за участю представників: від позивача- Барчунінов К.О., дов. № 36 від 01.01.2015 р.від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ДП "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" та просило суд стягнути з останнього 58 680 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р. (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р. (головуючий суддя Кузнєцова І.Л., судді: Сизько І.А., Чоха Л.В.), позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 58 680 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.04.2014 р. за залізничною накладною № 52871498 зі станції відправлення Просяна ім. В.В. Приклонського Донецької залізниці до станції Сімферополь Придніпровської залізниці ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" здійснено відправлення на адресу приватного підприємства "Мак Тіс" піску кварцового у вагонах №№ 65621625, 64152655, 67785287, 60076023, 60069325, 64984933, 65032633, 60305802 із визначенням провізної плати за вагони, а саме: 2 934грн. за кожен з вагонів, на загальну суму 23 472 грн.

На підставі актів загальної форми № 188, № 189 від 29.04.2014 р. станції Запоріжжя Ліве, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України, проведено контрольне переваження вантажу у вагонах №№ 60305802, 60076023, 64152655, 65032633. За результатами переважування вантажу у вказаних вагонах було виявлено розбіжності між даними, вказаними в накладній, з фактичною масою вантажу, про що складений комерційний акт РА № 002395/483 від 29.04.2014 р.

Розділом "Д" вказаного акту зафіксовано, що згідно з документом в вагоні № 64152655 значиться вага нетто 69 500 кг, тара 24 100 кг, фактично брутто виявилось 92 400 кг, тара за документами 24 100 кг, нетто 68 300 кг, що менше даних документа на 1 200 кг; в вагоні № 60076023 - вага нетто 69 500 кг, тара 24 300 кг, фактично брутто 92 150 кг, тара за документами 24 300 кг, нетто 67 850 кг, що менше даних документа на 1 650 кг; в вагоні № 65032633 - вага нетто 69 000 кг, тара 22 500 кг, фактично брутто 89 750 кг, тара за документами 22 500 кг, нетто 67 250 кг, що менше даних документа на 1 750 кг; в вагоні № 60305802 - вага нетто 69 500 кг, тара 24 300 кг, фактично брутто 92 500 кг, тара за документами 24 300 кг, нетто 68 200 кг, що менше даних документа на 1 300 кг.

Також, судами було зазначено, що відповідно до акту в комерційному відношенні в вищевказаних вагонах навантажування справне: нижче бортів на 100-120 см, холмоподібне, ущільнене, виїмок та заглиблень немає; в технічному відношенні вагони справні, бездверні, люки закриті, протікання вантажу немає.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підтверджене комерційним актом РА № 002395/483 від 29.04.2014 р. неправильне зазначення відповідачем в залізничній накладній № 52871498 відомостей про масу вантажу, а також ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували такий факт, є підставою для стягнення з відповідача штрафу в сумі 58 680 грн. за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Однак, судова колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів дещо передчасними та необґрунтованими.

Так, згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У статті 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Так, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди взагалі не досліджували правильність внесених відповідачем відомостей щодо маси вантажу, відвантаженого у вищезазначені вагони, на станції відправлення, що безумовно має суттєве значення для встановлення факту невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, а отже і для вирішення питання щодо стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

За правилами ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці,вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334).

Таким чином, судова колегія зазначає, що визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акта відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

А отже, комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі, що на думку колегії суддів, не було зроблено судами попередніх інстанцій.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день виявлення обставин, які підлягають оформленню комерційним актом.

Згідно з пунктом 8 цих Правил, якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів.

Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

При цьому, пунктом 12 Правил складання актів передбачено, що якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий комерційний акт.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведені вимоги для складання актів, у зв'язку з чим ними було неповно з'ясовано обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, що призвело до прийняття необґрунтованих судових рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р. у справі № 904/6614/14 скасувати.

Справу № 904/6614/14 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков